Фонетика англійської мови

Саме фонетика відповідає за мелодійність, правильне звучання і допомагає не плутати «beach» з тим самим словом, про яке ви щойно подумали. Розберімося разом, без нудних лекцій, але з купою прикладів, щоб прокачати вашу вимову на максимум.

Що таке фонетика англійської мови?

Фонетика — це наука, що вивчає, як звучать слова. Уявіть, що вона подібна до настроювача музичного інструменту: якщо вимова неправильна, вся мелодія псується. Англійська фонетика допомагає зрозуміти, як правильно вимовляти звуки, ставити наголоси та говорити плавно. Наприклад, якщо ви скажете "live" [lɪv] замість [laɪv], то випадково зміните зміст фрази. Хіба не дивовижно, як одне слово може мати два різних значення?

Фонетика в англійській важлива не лише для спілкування, але й для розуміння. Наприклад, слова "read" у формі теперішнього часу [riːd] і минулого [rɛd] виглядають однаково, але вимовляються по-різному. Якщо ви вивчаєте англійську мову, різниця у звуках стане вашим ключем до правильного спілкування.

Основи англійської фонетики

Англійська мова — це своєрідний звуковий калейдоскоп, де комбінації літер перетворюються на справжню загадку. Здається, слова прості, але вимовити їх правильно — ціле мистецтво. Давайте розберемо, з чого складається англійська фонетика і як почати звучати, як справжній носій мови.

В англійській мові є 44 звуки, які поділяються на три категорії:

• Голосні — 20 звуків, включно з 12 монофтонгами та 8 дифтонгами.

• Монофтонги — це звуки, які залишаються незмінними під час вимови (наприклад, [æ] у cat, [ɪ] у bit).

• Дифтонги — це «ковзні» звуки, де два звуки зливаються в один ([aɪ] у time, [eɪ] у say).

• Приголосні — 24 звуки, включно з унікальними для англійської [θ], [ð], [w] і [r].

Особливість англійської фонетики — її непередбачуваність. Порівняйте:

• though [ðəʊ] — хоча,

• through [θruː] — через,

• tough [tʌf] — жорсткий.

Хто вирішив, що ці слова читатимуться так по-різному? Ніхто не знає, але це точно додає мові шарму!

Також в англійській мові наголос відіграє ключову роль і може змінювати значення слова:

• record [ˈrekɔːd] (іменник) — запис,

• record [rɪˈkɔːd] (дієслово) — записувати.

Унікальні звуки

Деякі звуки просто не мають аналогів в українській мові, через що фонетика англійської стає справжньою проблемою для тих, хто її вивчає.

• Звук [θ] — знаменитий «міжзубний» th, як у словах think, thank, bath. Щоб його вимовити, поставте язик між зубами (так, буквально) і трохи подуйте, не задіюючи голос. Головне — не хвилюйтеся, якщо виглядаєте дивно, це нормально. 🙂

• Звук [ð] — схожий, але дзвінкий варіант, як у this, that, mother. Принцип той самий: язик між зубами, але додайте вібрацію голосових зв’язок.

• Звук [w] — щось середнє між українськими звуками «в» і «у». Уявіть, що ви хочете подути на гарячий чай, склавши губи трубочкою, — ось це і є [w]. Приклади: water, wind, where. На відміну від звуку [v], де нижня губа торкається верхніх зубів (як у словах very, victory).

Різниця між написанням і вимовою

Одна з найбільших проблем для тих, хто вивчає англійську, — це відсутність чіткого відповідника між написанням слова і його вимовою.

Приклади:

• knife [naɪf] — «ніж». Увага: літера "k" не вимовляється! Пишеться, але не звучить.

• island [ˈaɪlənd] — «острів». Тут "s" у середині слова мовчить.

• psychology [saɪˈkɒlədʒi] — «психологія». Буква "p" не читається, вона мовчить.

• Wednesday [ˈwɛnzdeɪ] — «середа». Літера "d" не вимовляється.

Як бачите, мовчання літер — не виняток, а одна з особливостей англійської.

Чому так відбувається? Усе через складну історію мови, у якій змішалися латинські, французькі та германські корені.

Правила наголосу

В англійській мові наголос — це не просто «десь у слові». Він відіграє дуже важливу роль, оскільки може змінювати значення слова!

• record [ˈrekɔːd] — якщо наголос на першому складі, це іменник, що означає «запис».

• record [rɪˈkɔːd] — якщо наголос на другому складі, це дієслово, що означає «записувати».

Як бачите, одне й те саме слово, але з різним наголосом — і зовсім інше значення! Дуже важливо тренуватися, щоб не плутатися.

Злиття та редукція звуків

Носії англійської мови говорять дуже швидко й часто зливають слова. Це допомагає зробити вашу вимову більш плавною і природною.

• want to → wanna [ˈwɒnə]

• going to → gonna [ˈgʌnə]

• have to → hafta [ˈhæftə]

Зверніть увагу, як у цих словах майже зникають деякі звуки. Це так звана редукція, коли голосні звуки «губляться», щоб говорити швидше.

Зв’язок слів у мовленні

Зв’язне мовлення — це мова, в якій слова об'єднуються в потік, що неминуче впливає на їхню вимову. Фонетика англійської мови багата на явища, характерні саме для зв’язного мовлення.

Ліазони (Linking)

Ліазон — це явище, за якого останній звук одного слова з’єднується з першим звуком наступного. Це сприяє плавному переходу від одного слова до іншого, особливо якщо між ними є пауза. Ліазон часто зустрічається у зв’язному англійському мовленні й може стосуватися як голосних, так і приголосних звуків.
go on → /ɡəʊ wɒn/ (звучить як одне слово)
I am a → /aɪ æm æ/ (можна почути як /aɪmə/)

Ліазон не є обов’язковим: його не буде, якщо людина хоче наголосити на кожному слові окремо, тоді вона вимовляє кожен звук чітко. Послухайте, як одна й та ж фраза звучить у швидкому мовленні та в уповільненому, наголошеному.

Зв’язне мовлення:

I am a /aɪmə/ professional model — Я професійна модель.

Акцентоване мовлення:

I am a /aɪ æm æ/ professional scientist — Я професійний науковець.

Елізія (Elision) — Опускання звуків

Елізія — це явище, коли у швидкому темпі мовлення звуки або навіть цілі склади опускаються.
Коли в середині слова чи між словами з’являється складний для вимови голосний, його можуть пропустити, щоб зробити мову плавнішою.

• I am → /aɪ æm/ → /aɪəm/ (звук /æ/ опускається)

• going to → /ɡəʊɪŋ tə/ → /ɡəʊnə/

Звуки /t/ або /d/ часто опускаються в кінці слів, особливо в швидкому мовленні:

• I want to → /aɪ wɒnt tə/ → /aɪ wɒnə/

• that way → /ðæt weɪ/ → /ðæ weɪ/
  

Okay, when you put it that way /ðæ weɪ/ — Гаразд, якщо так це виглядає.

Флеп (Flapping)

Флеп — це явище, при якому приголосний звук /t/ або /d/ у середині слова чи між голосними перетворюється на м’якший звук, схожий на швидкий /d/.

• better → /ˈbɛtə/ → /ˈbɛɾər/

• water → /ˈwɔːtə/ → /ˈwɔɾər/

The water /ˈwɔɾər/ was so great — Вода була чудовою.

Гортанна зупинка (Glottal Stop)

Гортанна зупинка (Glottal Stop) — це явище, коли звук /t/ замінюється паузою, яка виникає в гортані замість звичної артикуляції. Це характерно для певних діалектів, таких як кокні та деякі американські.

• butter → /ˈbʌtə/ → /ˈbʌʔə/

• football → /ˈfʊtbɔːl/ → /ˈfʊʔbɔːl/

Щоб відтворити цей звук, потрібно зробити паузу в горлі без закриття рота, схожу на стримування кашлю.

Редукція (Reduction)

Редукція — це процес, коли певні слова чи звуки вимовляються у скороченій формі. Це часто стосується функціональних слів (артиклі, прийменники, займенники, допоміжні дієслова), які втрачають чіткість у потоці мовлення.

• and → /ænd/ → /ən/

• for → /fɔːr/ → /fər/

• to → /tuː/ → /tə/

Приклад:

Me and /ən/ you you, hip to hip, is a problem. — Я і ти, пліч-о-пліч, ось в чому проблема.

Фонетичні характеристики голосних

Голосні можуть бути довгими або короткими:

• Довгі голосні звучать довше (наприклад, у слові see /siː/).

• Короткі голосні вимовляються швидше й коротше (наприклад, у слові sit /sɪt/).

Голосні розрізняють за положенням язика в роті:

• Передні голосні — язик піднятий у передній частині рота (наприклад, /iː/ у слові see).

• Задні голосні — язик розташований у задній частині рота (наприклад, /ʊ/ у слові book).

• Середні голосні — язик знаходиться в центрі рота (наприклад, /ʌ/ у слові cup).

Фонетичні характеристики приголосних

Приголосні — це звуки, що утворюються при обмеженні або перешкоді повітря в ротовій порожнині. Вони відіграють важливу роль у формуванні слів і фраз.

Вимова приголосних у різних місцях рота:

• Губні — губи стискаються (як у звуці /p/ у слові pen).

• Зубні — язик торкається зубів (як у звуці /θ/ у слові think).

• Альвеолярні — язик торкається верхніх зубів або альвеол (як у звуці /t/ у слові top).

• Глоткові — повітря проходить через глотку (наприклад, /h/ у слові hat).

Типи приголосних:

1. Вибухові — повітря блокується, а потім різко виходить (наприклад, /p/, /t/, /k/ у словах pat, top, cat).

2. Фрикативні — повітря проходить через вузький простір, створюючи шум (наприклад, /f/ і /s/ у словах fun, sit).

За звучанням:

• Дзвінкі — голосові зв’язки вібрують (наприклад, /b/ у слові bat).

• Глухі — голосові зв’язки не вібрують (наприклад, /p/ у слові pat).

Таблиця звуків англійської мови

Британський та американський акценти

Фонетика англійської мови є основою, через яку її поділяють на британський і американський діалекти.

Звук /æ/ (як у слові cat)

• У британській англійській звук /æ/ вимовляється з більш відкритим ротом, ніж в американській. У британському варіанті це більш «глибокий» звук, тоді як в американському акценті він може звучати як /ɛ/.

• Британський акцент: /kæt/

• Американський акцент: /kɛt/

Звук /ɑː/ (як у слові car)

• У британській англійській, особливо в акценті RP (Received Pronunciation), звук /ɑː/ вимовляється як відкрите «а». В американському акценті цей звук зазвичай звучить як /ɒ/ або /ɑ/, що ближче до звуку [о].

• Британський акцент: /kɑːr/

• Американський акцент: /kɑr/ або /kɔr/

Як вимовляти:

• Щоб відтворити британський звук /ɑː/, широко відкрийте рот і вимовляйте «а» без округлення губ.

• Для американського звуку зробіть вимову більш закритою, додайте легке округлення губ.

Звук /ɒ/ (як у слові hot)

• В американській англійській цей звук майже не зустрічається, і зазвичай замінюється на більш відкритий /ɑ/. У британському варіанті звук вимовляється з округленням губ, які ніби «стискаються» під час артикуляції.

• Британський акцент: /hɒt/

• Американський акцент: /hɑt/

Glottal stop (/ʔ/) — гортанна зупинка (у деяких британських діалектах)

• Glottal stop — характерна риса деяких британських діалектів, коли у словах із літерою «t» звук не вимовляється. Замість нього відбувається змикання голосових зв’язок (гортані).

Приклад:
У слові butter у кокні може звучати як bu'er, де «t» зникає, і чутна пауза на місці цього звуку.

Як відтворити:

• Скажіть слово gap, але в момент вимови «п» не закривайте рот повністю. Натомість на короткий момент «закрийте» голосові зв’язки, ніби збираєтесь кашлянути.

Особливий англійський /r/

• У британському акценті звук /r/ у більшості випадків не вимовляється в кінці слова чи перед приголосними (зокрема, в RP).

• В американському акценті звук /r/ вимовляється завжди, незалежно від позиції в слові.

Приклад:

• Британський акцент: car — /kɑː/

• Американський акцент: car — /kɑr/

«Flap t» у середині та наприкінці слів

• У британській англійській звук /t/ вимовляється чітко і твердо.

• В американській англійській він звучить м’якше, особливо в середині слова. Наприклад, у словах water чи better американці часто вимовляють /t/ як /d/ (так званий «flap t»).

Приклад:

• Британський акцент: water — /ˈwɔːtə/

• Американський акцент: water — /ˈwɔɾər/

Як вимовляти:

• Для американського «flap t» торкніться язиком верхніх зубів і швидко відведіть його назад, створюючи звук, схожий на м’яке «д».

• Для британського /t/ просто утримуйте кінчик язика на верхньому піднебінні без коливань.

Звук /iː/ (як у слові see)

• У британському акценті цей звук часто довший і вимовляється з більш чітким відкриттям рота. В американському акценті він звучить трохи закритіше.

• Британський акцент: see — /siː/

• Американський акцент: see — /si/

Звук /uː/ (як у слові too)

• У британському акценті звук /uː/ вимовляється з сильнішим округленням губ і є трохи довшим, ніж в американському варіанті.

• Британський акцент: too — /tuː/

• Американський акцент: too — /tu/

Типові проблеми з фонетикою

Вивчення англійської мови не обходиться без труднощів, особливо коли йдеться про вимову. Багато звуків англійської мови або відсутні в рідній мові, або звучать зовсім інакше. Розгляньмо найпоширеніші проблеми та способи їх вирішення.

[θ] та [ð]: міжзубні звуки

Ці звуки — справжній виклик для більшості студентів. В українській мові немає аналогів [θ] (як у think) та [ð] (як у this).
Помилка: [θ] замінюють на [s] або [f], а [ð] — на [z] чи [d]. Наприклад: think → [sɪŋk], this → [dɪs].
Чому так відбувається: Міжзубні звуки потребують незвичного положення язика — його потрібно трохи висунути між зубами, що для багатьох здається незручним.

[w] vs [v]: губи проти зубів

Звук [w] звучить як щось середнє між "в" і "у", тоді як [v] — це звичний звук "в". Проблема в тому, що учні часто плутають ці два звуки.
Помилка: Замість wine говорять vine ([waɪn] → [vaɪn]).

Довгі та короткі голосні

Довжина голосних в англійській відіграє важливу роль. Наприклад:
ship [ʃɪp] — корабель.
sheep [ʃiːp] — вівця.
Помилка: Учні часто плутають довгі та короткі голосні, вимовляючи їх однаково.

Наголос у словах

Неправильний наголос може повністю змінити значення слова:
record [ˈrekɔːd] (запис) vs. record [rɪˈkɔːd] (записувати).
Помилка: Перенесення українського наголосу на англійські слова. Наприклад: замість hoˈtel кажуть ˈhotel.

Злиття звуків у мовленні

Англійська мова звучить швидко та плавно. Багато слів зливаються:
going to → gonna.
want to → wanna.
let me → lemme.
Помилка: Учні намагаються вимовляти кожне слово окремо, через що мовлення стає повільним і неприродним.

Проблемні пари слів

Деякі слова в англійській відрізняються лише одним звуком, але звучать зовсім по-різному:
beach [biːtʃ] — пляж vs. bitch [bɪtʃ].
sheet [ʃiːt] — простирадло vs. shit [ʃɪt].
Помилка: Неправильна довжина голосної чи плутанина у приголосних може призвести до незручної ситуації.

Інтонація та мелодика мовлення

Інтонація в англійській мові зовсім інша. Наприклад, у запитаннях "так/ні" голос зазвичай підвищується в кінці:
Are you coming? ↗️
Помилка: Перенесення монотонної інтонації з рідної мови.